Жидачівське районне управління юстиції Львівської обл.

Строки звернення до суду у трудових спорах

Es6o — Tue, 15 Mar 2016 14:19:08 GMT

Ст. 233 Кодексу законів про працю України встановлює строки звернення за вирішенням трудових спорів до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Зазначені строки є спеціальними строками позовної давності. Ст. 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У свою чергу, відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Якщо ст. 257 ЦК України встановлює загальний для цивільно-правових відносин строк позовної давності у три роки, то ст. 233 КЗпП України запроваджує для звернення до суду щодо твирішення трудових спорів максимально скорочені строки, а саме:

для працівників у спорах про звільнення - місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки;

для працівників у інших трудових спорах - тримісячний строк з дня, коли працівника дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права;

для власника або уповноваженого ним органу у спорах про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації – один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

У свою чергу, ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України також встановлює місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Для оскарження до суду рішення комісії по трудових спорах (КТС) працівником чи роботодавцем ст. 228 КЗпП України встановлює десятиденний строк з дня вручення позивачу виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права. Якщо ж відносини між сторонами спору є цивільно-правовими, застосовуються строки позовної давності, встановлені Цивільним кодексом України.

Кодекс законів про працю України встановлює також категорію спорів, з позовом про вирішення яких працівник може звернутися до суду без обмеження будь-яким строком – це спори про стягнення належної працівнику заробітної плати.

Норми КЗпП України щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів неодноразово ставали предметом офіційного тлумачення Конституційним Судом України. Так, Рішенням від 22.02. 2012 р, № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.. 233 КЗпП України, Конституційний Суд роз’яснив що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що роботодавець, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

При цьому єдиний суд конституційної юрисдикції виходив з того, що право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу гарантується ст. 16 ЦК України, який встановлює відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (ст. 16).

Інше Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 стосується права працівника на судовий захист у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці. При винесенні цього Рішення Конституційний Суд виходив з того, що відповідно до ст. 43 та ст. 55 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю працівник може захистити в суді. У свою чергу реалізація права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відтак Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У іншому Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 положенням ст. 233 КЗпП надане додаткове офіційне тлумачення, відповідно до якого у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

При цьому Конституційний Суд України зазначив, що при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати не можуть бути застосовані строкові обмеження для звернення до суду щодо вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і зняття вказаних обмежень не пов’язане з фактом нарахування чи ненарахування роботодавцем спірних виплат.

Пропущення місячного чи тримісячного строку звернення до суду без поважних причин є підставою для відмови у позові. За загальним правилом, встановленим ст. 73 Цивільного процесуального кодексу України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Тобто для судового захисту порушеного права у випадку пропущення процесуального строку необхідно, щоб позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, і щоб суд визнав строк пропущеним з поважних причин та поновив його. Клопотання про поновлення пропущеного строку подається до суду одночасно з позовною заявою. В прохальній частині самої позовної заяви доцільно зазначити прохання про поновлення пропущеного строку.

Говорячи про оскарження рішення комісії по трудових спорах, КЗпП України зазначає, що пропуск десятиденного строку оскарження не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах (ст. 228).

Роз’яснюючи законодавчі норми щодо пропущення та поновлення строків звернення до суду, постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» наголошує, що суд у кожному випадку зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, вказана постанова Пленуму зобов’язує суди з'ясовувати не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін. При пропуску десятиденного строку оскарження рішення КТС без поважних причин необхідності у з'ясуванні інших обставин справи не має.

Підсумовуючи викладене, при зверненні до суду для вирішення трудового спору позивачу необхідно:

1. Пересвідчитись, що спір за юридичним характером належить до категорії трудових, а відповідні відносини регулюються КЗпП України чи іншими актами трудового законодавства;

2. Встановити, які строки звернення до суду застосовуються до позовних вимог (при цьому до різних вимог можуть застосовуватись різні строки, наприклад до вимоги про поновлення на посаді – місячний строк, а до вимоги про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди – тримісячний).

3. У випадку пропущення строку звернення до суду додати до позовної заяви клопотання про його поновлення, навівши докази поважності причин пропущення.

І.Дадак,спеціаліст 1 категорії Жидачівського районного управління юстиції

Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів

Es6o — Tue, 15 Mar 2016 14:12:02 GMT

Як відомо з теорії права, будь-який нормативно-правовий акт (закон, указ, декрет, постанова, розпорядження, тощо) має межі своєї дії в трьох основних параметрах: у часі, просторі та за колом осіб. В першому випадку дія нормативно-правового акта обмежена моментом набрання ним юридичної сили і моментом її втрати, в другому випадку – певною територією, на яку він розповсюджується, в третьому випадку – колом осіб, якому він адресується. Безумовно, що всі названі вище елементи тісно пов’язані один з одним і відсутність будь-якого з них унеможливило би застосування нормативно-правового акта.

Найбільш складні питання виникають стосовно дії нормативно-правового акта в часі. На відміну від таких параметрів як «простір» та «коло осіб», які, як правило, визначені в назві нормативно-правового акта чи які неважко розпізнати в тексті нормативно-правового акта, «часовий» параметр важко визначити, так як він буває зовсім відсутнім в конкретному нормативно-правовому акті і для його визначення необхідно звертатися до конституції, спеціальних нормативно-правових актів, положення яких покликані ліквідувати таку «прогалину».

Загальновизнаним є правило, що нормативно-правовий акт не має зворотної дії, тобто він не поширюється на відносини, що виникли до набрання ним чинності. Відступ від цієї норми розглядається як виняток, котрий повинен знаходити своє відображення як в конституції, та і в конкретному нормативно-правовому акті у вигляді спеціального застереження.

Отже, чинність закону (нормативного акта) у часі починається з моменту набрання ним чинності. Набрання законом чинності означає, що з цього моменту всі юридичні особи, посадові особи і громадяни повинні керуватися ним, виконувати і дотримуватись його.

В частині другій статті 57 Конституції України вказано: «закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Якщо це правило порушується, то вони є нечинними.

Більш детально це питання регулює Указ Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» (із змінами і доповненнями) (далі – Указ).

Стаття 1 Указу встановлює офіційними друкованими виданнями «Офіційний вісник України» і газету «Урядовий кур’єр».

Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України».

Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».

Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо.

Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення відповідно до статті 1 цього Указу. Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування.

Згідно частини п’ятої статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Нормативні акти Президента України набирають чинності також через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим нормативним актом, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Згідно статті 5 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» (із змінами і доповненнями) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов’язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність. Неопубліковані акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності. Акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

Згідно з статтею 3 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами і доповненнями) нормативно-правові акти, що видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, набувають чинності через десять днів після їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, територіальних управліннях юстиції, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно із частинами четвертою-шостою статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі – оприлюднюються. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов’язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Рішення органів місцевого самоврядування згідно частини п’ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» набувають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо відповідною радою не встановлено пізніший термін введення цих рішень у дію.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Порядок введення в дію нормативно-правових актів в Україні в цілому врегульований, але, безумовно, він потребує подальшого вдосконалення як в плані їх систематизації, так і кодифікації.

Види документів	Порядок набрання чинності	Підстава
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян	Мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом	Ст. 57 Конституції України
Закони України	Через десять днів* з дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими законами, але не раніше дня опублікування в офіційних виданнях**	Ст. 94 Конституції України Ст. 4 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.97 р. № 503/97
	Зміни до статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-BP набирають чинності не раніше ніж через 18 місяців від дня опублікування закону, яким передбачено внесення таких змін	Ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-BP
	Закони України з питань встановлення нових або зміни діючих ставок ввізного мита набирають чинності не раніше ніж з дати початку нового бюджетного періоду	Ст. 2 Закону «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 р. № 2371-III
Нормативно-правові акти Верховної Ради України	Через десять днів з дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня опублікування в офіційних виданнях	Ст. 4 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.97 р. № 503/97
Нормативно-правові акти Президента України
Постанови, прийняті Верховною Радою, які містять положення нормативного характеру	З дня їх офіційного оприлюднення, якщо ними не передбачено інше	Ст. 138 Регламенту Верховної Ради України від 19.09.2008 р. № 547-VI
Постанови Верховної Ради, що приймаються з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій	З дня їх прийняття, якщо інше не передбачено самою постановою	Ст. 138 Регламенту Верховної Ради України від 19.09.2008 р. № 547-VI
Постанови Кабінету Міністрів України	З дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування	Ст. 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 р. № 2591-VI
Постанови Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом	Не підлягають опублікуванню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими постановами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності
Розпорядження Кабінету Міністрів України	З моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності	Ст. 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 р. № 2591-VI
Постанови, розпорядження та інші нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які не визначають права та обов'язки громадян	З дня їх прийняття, якщо більш пізній строк не передбачений самими актами	Ст. 5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.97 р. № 503/97
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які визначають права та обов'язки громадян	Не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях
Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, які не мають загального значення чи нормативного характеру	З моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності	Ст. 7 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.97 р. № 503/97
Нормативно-правові акти міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або такі, що мають міжвідомчий характер	Через десять днів після їх державної реєстрації, здійснюваної Міністерством юстиції України або обласними і прирівняними до них управліннями юстиції, якщо в них не встановлений більш пізній строк набрання чинності***	Ст. 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.92 р. № 493/92
Нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру	З дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено самими актами, але не раніше дня їх офіційного опублікування	П. 5.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. № 34/5
Нормативно-правові акти з питань митної справи	Через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування.	Ст. 9 Митного кодексу України
Постанови Правління Національного банку України, що регулюють відношення, суб'єктами яких є органи державної влади і місцевого самоврядування, банки, підприємства, організації і установи незалежно від форм власності, а також фізичні особи	Через десять днів після їх державної реєстрації, здійснюваної Міністерством юстиції України, якщо в них не встановлений більш пізній строк набрання чинності, але не раніше дня їх офіційного оприлюднення Не мають зворотної дії крім випадків, коли вони відповідно до закону пом'якшують або скасовують відповідальність	Ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.99 р. № 679-XIV
Міжнародні договори України	Після надання Україною згоди на обов'язковість для неї міжнародного договору відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України» в порядку та строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб	Ст. 14 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 р. № 1906-IV Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру, затверджене постановою Кабміну від 17.06.94 р. № 422
Рішення, ухвали, постанови господарського суду	Після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Постанова касаційної або апеляційної інстанції набуває чинності з дня її прийняття. Ухвала набуває чинності з дня її винесення	Ст. 85, 93, ст. 105, ст. 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України
Рішення і висновки Конституційного Суду України	З дня підписання. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку. У разі якщо закони та інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим або їх окремі положення визнаються неконституційними, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність	Ст. 152 Конституції України Ст. 67, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.96 р. № 422/96-ВР

* Порядок обчислення строків визначено статтями 251 - 255 Цивільного кодексу України.

** Офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур'єр», «Голос України», «Відомості Верховної Ради України», а також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України» (ст. 1 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.97 р. № 503/97).

*** Міністерствам та іншим органам виконавчої влади приписано не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку (п. 2 постанови Кабміну «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 28.12.92 р. № 731).

І.Й.Стадник, начальник Жидачівського районного управління юстиції

Про надання безоплатної вторинної правової допомоги

Es6o — Tue, 15 Mar 2016 14:03:53 GMT

Відповідно до статті 3 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», право на безоплатну правову допомогу – гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: надання правової інформації; надання консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Для забезпечення організації надання безоплатної вторинної правової допомоги діють центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Відповідно до пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 № 967/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 № 1091/21403, Центри відповідно до покладених на них завдань:

- розглядають звернення суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу та приймають рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в її наданні;

- перевіряють належність особи до категорії осіб, що мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги у встановленому порядку;

- забезпечують складання процесуальних документів за зверненням суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу після прийняття рішення про надання такої допомоги;

- забезпечують участь захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії;

- забезпечують участь захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення;

- забезпечують здійснення представництва інтересів суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 01 січня 2013 року забезпечують надання правової допомоги особам, зазначеним у пунктах 3-7 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», а саме:

- до яких застосовано адміністративне затримання;

- до яких застосовано адміністративний арешт;

- які затримані за підозрою у вчиненні злочину;

- до яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою;

- у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії.

Надання безоплатної вторинної правової допомоги особам, зазначеним у пунктах 1, 2, 8 - 12 частини першої статті 14 цього Закону, забезпечують з 1 січня 2014 року, а саме:

- особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб;

- діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї;

- особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»;

- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань;

- особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

- особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;

- особи, реабілітовані відповідно до законодавства України.

З 01 січня 2017 року безоплатна вторинна правова допомога буде надаватися в повному обсязі всім категоріям осіб, передбаченим статтею 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», а саме, громадянам держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.

І.Стадник, начальник Жидачівського районного управління юстиції

ПРО ЗАРЕЄСТРОВАНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

Es6o — Fri, 19 Feb 2016 12:39:58 GMT

Жидачівським районним управлінням юстиції зареєстровано наступні нормативно-правові акти:

1. Розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 28 грудня 2015 року № 862 «Про спеціалізовані служби цивільного захисту Жидачівської районної ланки територіальної підсистеми Єдиної державної системи цивільного захисту Львівської області», зареєстроване Жидачівським районним управлінням юстиції 12 січня 2016 року за № 1/184 (наказ районного управління юстиції від 12 січня 2016 року №1);

2. Розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 14 січня 2016 року № 10 «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 9 червня 1999 р. № 266», зареєстроване Жидачівським районним управлінням юстиції 21 січня 2016 року за № 2/185 (наказ районного управління юстиції від 21 січня 2016 року № 2);

3. Розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 14 січня 2016 року № 11 «Про затвердження Положення про Жидачівську районну ланку територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту Львівської області», зареєстроване Жидачівським районним управлінням юстиції 21 січня 2016 року за № 3/186 (наказ районного управління юстиції від 21 січня 2016 року № 3).

У районі проведено День влади.

Es6o — Fri, 05 Feb 2016 10:53:56 GMT

04 лютого 2016 року під час проведення Дня влади за участю голів та секретарів місцевих рад, керівників органів виконавчої влади начальник управління І.Стадник та завідувач сектору ДРРПнНМ О.Назар ознайомили присутніх з новими повноваженнями органів місцевого самоврядування щодо оформлення спадкових справ та децентралізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав.

Прийом громадян в Гніздичівській селищній об’єднаній територіальній громаді

Es6o — Fri, 05 Feb 2016 10:48:13 GMT

З метою забезпечення доступу сільського населення до безоплатної правової допомоги начальником Жидачівського районного управління юстиції І.Стадником та заступником директора Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Я.Буряком проведено прийом громадян в Гніздичівській селищній об’єднаній територіальній громаді.

Децентралізація у сфері державної реєстрації: нотаріуси отримали право здійснювати держреєстрацію нерухомості з повним обсягом повноважень

Es6o — Wed, 03 Feb 2016 08:40:50 GMT

З 13 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 26 листопада 2015 року № 834-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до нього нотаріуси з дня набрання його чинності наділені повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна. Раніше нотаріуси також відносилися до суб'єктів державної реєстрації прав (спеціальний суб'єкт), але мали обмежені повноваження в цій сфері.

Варто зазначити, що з 1 січня 2016 року набрали чинність зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з новою редакцією закону про держреєстрацію речових прав, змінено організаційну систему державної реєстрації прав. З метою децентралізації та демонополізації адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно суб’єктами державної реєстрації визначено виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси, а також юридичні особи публічного права за умови їх акредитації в установленому порядку. Отже, з 01 січня 2016 року функції органів юстиції у зазначеній сфері державної реєстрації поступово будуть передаватися на місця до моменту завершення цього процесу у визначений Законом строк – 30 квітня 2016 року.

Новий Закон впроваджує можливість здійснення державної реєстрації нерухомого майна за прискореною процедурою протягом 2 днів, 24 годин або 2 годин в залежності від типу нерухомого майна, що підлягає реєстрації, згідно зі спеціальними (підвищеними) тарифами. Загальний строк реєстрації речових прав на нерухоме майно залишається незмінним (5 робочих днів).

Також, запроваджується принцип екстериторіальності, і на рівні законів легалізуються електронні онлайн сервіси, які досі мали статус пілотних проектів Міністерства юстиції України.

Так, державна реєстрація права власності та інших речових прав буде проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах області.

В свою чергу, нотаріусами державна реєстрація права власності та інших речових прав буде проводитися незалежно від місцезнаходження нерухомого майна, тобто в межах України.

Державна реєстрація обтяжень речових прав буде проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

І.Й.Стадник, начальник районного управління юстиції

Працівниками РАЦСу вперше проведено реєстрацію народження в пологовому відділенні Жидачівської ЦРЛ

Es6o — Fri, 22 Jan 2016 14:35:18 GMT

З метою створення сприятливих умов, спрямованих на спрощення доступу громадян до адміністративних послуг 21 січня 2016 року працівниками відділу ДРАЦС Жидачівського районного управління юстиції вперше проведено державну реєстрацію народження дитини безпосередньо у пологовому відділенні Жидачівської центральної районної лікарні.

Працівниками юстиції свідоцтво про народження дочки Діани вручено батькам Бойко Наталії та Андрію, жителям с. Старе Село.

ЩОДО ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ПОВНОВАЖЕНЬ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ РЕЧОВИХ ПРАВ ТА БІЗНЕСУ

Es6o — Thu, 21 Jan 2016 11:02:12 GMT

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 №834-VIII внесено зміни до Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Відповідно до пункту 23 статті 25 «Повноваження в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян» вказаного Закону місцева державна адміністрація здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (крім обласних державних адміністрацій).

Статтею 10 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 №834-VIII визначено, що державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав, а також нотаріус і державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

Кабінету Міністрів України доручено забезпечити до 1 січня 2016 року, а в разі наділення суб’єктів державної реєстрації прав повноваженнями до 1 січня 2016 року - у строки, визначені рішенням Кабінету Міністрів України, передачу органами державної реєстрації прав, утвореними Міністерством юстиції України, реєстраційних справ суб’єктам державної реєстрації прав, утвореним відповідно до цього Закону.

А також, рекомендовано сільським, селищним та міським радам (крім рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) забезпечити розгляд на своїх пленарних засіданнях питання щодо прийняття (неприйняття) рішення про здійснення повноважень суб’єктів державної реєстрації прав виконавчими органами таких рад та вжиття відповідних заходів, необхідних для реалізації повноважень суб’єктів державної реєстрації прав, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у тому числі щодо підключення державних реєстраторів прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та укладення відповідних договорів з технічним адміністратором цього реєстру.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26.11.2015 №835-VIII внесено зміни до Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Відповідно до пункту 7 частини першої статті 19 «Повноваження в галузі управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики» Закону місцева державна адміністрація здійснює у встановленому порядку державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (крім обласних державних адміністрацій.

Статтями 1, 6 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26.11.2015 №835-VIII визначено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус.

Вказаним Законом встановлено, що територіальні органи, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями реалізації повноважень у сфері державної реєстрації, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

Доручено Кабінету Міністрів України забезпечити до 1 січня 2016 року, а в разі наділення повноваженнями у сфері державної реєстрації до 1 січня 2016 року - у строки, визначені рішенням Кабінету Міністрів України, передачу Міністерством юстиції України та його територіальними органами реєстраційних справ виконавчим органам міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям.

А також, рекомендовано сільським, селищним та міським радам (крім рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) забезпечити розгляд на своїх пленарних засіданнях питання про прийняття (неприйняття) рішення про здійснення повноважень суб’єктів державної реєстрації виконавчими органами таких рад та вжиття відповідних заходів, необхідних для реалізації повноважень, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у тому числі щодо підключення державних реєстраторів до Єдиного державного реєстру та укладення відповідних договорів з технічним адміністратором цього реєстру.

Про нові нормативно-правові акти, зареєстровані районним управлінням юстиції

Es6o — Sat, 16 Jan 2016 14:17:54 GMT

Жидачівським районним управлінням юстиції 12 січня 2016 року, реєстраційний номер 1/184, зареєстроване розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 28 грудня 2015 року № 862 "Про спеціалізовані служби цивільного захисту Жидачівської районної ланки територіальної підсистеми Єдиної державної системи цивільного захисту Львівської області".